Засоби педагогічної діяльності
У процесі підготовки майбутніх педагогів найчастіше губиться цілий шар ефективних засобів педагогічного впливу: інструментування безпосередніх стосунків з учнями, мовні висловлювання вчителя, його невербальная поведінка. Студенти вивчають психологію як наукову дисципліну, як засіб опису певних життєвих явищ, однак не оволодівають нею на рівні технологій взаємодії з учнями та саморегуляції. Внаслідок цього вчителі нерідко навіть не підозрюють, що саме вони своїми діями, висловлюваннями провокують учнів на опір, викликають у них психологічний захист, неадекватну поведінку. Недостатньо використовуються і технології взаємодії, що зарекомендували себе як ефективні (наприклад, методика контактної взаємодії з важкими підлітками).
Неконгруентною поведінка вчителя може стати і тоді, коли він зацікавлений у продовженні взаємодії з учнем, однак використовувані ним форми організації цієї взаємодії спричиняють блокування бесіди, втрату контакту. Наприклад, учитель хоче провести індивідуальну бесіду з учнем, викликати в нього довіру до себе, з'ясувати деякі питання. Для цього йому потрібно досягти повноцінного спілкування, встановити контакт, збудити в співрозмовника прихильність до себе.
9) інтерпретація, аналіз, прагнення продіагностувати: «Я бачу, ти сам шкодуєш»; «Ти кажеш це навмисне», «Я знаю, чому ти так поводишся». Тут учень може відчувати, що йому нав'язують чужу думку, й обстоювати своє право на власне розуміння подій, протестувати проти втручання у його внутрішній світ;
Здавалося б, перераховано всі засоби, за допомогою яких люди спілкуються й намагаються допомогти один одному. Може навіть виникнути сумнів: про що взагалі можна розмовляти, як виявити співчуття, заспокоїти людину, якщо всі традиційні шляхи ведуть до нерозуміння? Однак є дуже прості, проте ефективні прийоми.Виявлення якостей, що створюють загрозу для взаємодії. На цій стадії настороженість підлітка зменшується настільки, що він уже без будь-яких побоювань може поділитися своїми тривогами, погодитися із думкою опонента щодо наявності у нього негативних якостей. Найчастіше на цьому етапі його начебто «прориває», він вдається до самокритики, щоправда не завжди в прямій формі («А ось у мене є один знайомий, так він .»). Його цікавить реакція дорослого, але він не насмілюється відверто запитати, як той до нього ставитиметься, якщо дізнається про його недолік. Тут дорослий має виявити розуміння, не боятися навіть непередбачених «відвертостей», висловити співчуття і віру в те, що «той знайомий» зможе подолати проблему, знайти вихід.
Мотив достижения как фактор формирования самооценки
и уровня притязаний.
В работе Hoppe (67), посвященной «успеху и неудаче», понятие уровня притязаний заняло важное место в исследовании мотивации и со временем проникло в обиходный язык. Под этим понятием в исследовании мотивации имеется в виду, во-первых «… сообщаемую экспериментатором испытуемому целевую установку по отношению к уже известной, более или ме ...
Факторы, препятствующие
психологическому развитию.
Обсуждая главные препятствия для роста и развития человека, Адлер прежде всего отмечал три негативных обстоятельства, связанных с детством: органическую неполноценность, избалованность и заброшенность. Он подчеркивал, что все неврозы взрослых имеют свои корни в попытках преодолеть чувство неполноценности, которое приводит к все увеличив ...
Конфликтность личности
Конфликтность личности[1]
— готовность личности к конфликтам, степень ее вовлеченности в развитие конфликтов. Это интегральное свойство личности, которое отражает частоту ее вступления в межличностные конфликты.
Конфликтность личности может быть внутренней (зависит от личного отношения человека к окружающему миру), либо внешней (кото ...